Майже 25 років Чернігівський районний центр зайнятості був для нього незмінною другою домівкою, а він – його директором. Наразі Віктор Шевченко на пенсії. Пішов зі служби зайнятості п’ять років тому, але й до цього часу його, енергійного, вольового, авторитетного, пам’ятають колеги.
Першим завжди важко, особливо в умовах стрімких змін, якими ознаменувався початок буремних 90-х років. Створювати як службу, так і центри зайнятості першопрохідцям довелося з нуля. Діяв Віктор Кирилович, здавалося б, за простою схемою: спочатку підібрав кадри, потім забезпечував матеріально-технічну базу, паралельно велось відпрацювання технології обслуговування незайнятого населення.
«Спочатку в центрі зайнятості працювали ми вдвох: я і спеціаліст Олександра Ковальова, - згадує він. – «Квартирували» у Чернігівській райдержадміністрації. Не було ні свого приміщення, ні меблів, ні техніки. Коли прийшов до нас перший безробітний, ми, правду кажучи, не знали, що з ним робити. Заповнили анкету та й усе. Чим ще можна було зарадити людині? В ті часи не було навіть бази даних роботодавців. Усе було напрацьовано з часом. Тоді я брав у руки «Закон про зайнятість» і наполегливо вивчав. Звісно, допомагали колеги: ми радилися один з одним, підказували, ділилися досвідом. Тобто вчилися в процесі роботи».
Авторитет Віктора Шевченка, великий досвід попередньої роботи на керівних посадах, організаторські здібності, професійні знання забезпечили співпрацю з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими соціальними партнерами, сприяли зростанню іміджу служби зайнятості серед роботодавців та жителів району. А життя постійно ставило перед ним все нові завдання.
«Пам’ятаю, якось запросив мене в свій кабінет голова райдержадміністрації та й каже: «Особисто тебе, Вікторе Кириловичу, я дуже поважаю і не маю нічого проти, але, розумієш, твої безробітні… Завжди у нас їх так багато - кожного дня повна адміністрація!» Натяк я зрозумів і почав готуватися до переїзду. Справді давно потрібно було розширюватись, оскільки відвідувачів у нас ставало все більше, і вже бракувало місця. У 2000 році нас тимчасово «приютили» в готелі «Брянськ», де ми орендували кімнати. На той час збільшився й штат працівників до 14 спеціалістів», - говорить Віктор Шевченко.
Але для зручного обслуговування безробітних було потрібне окреме просторе приміщення. Понад два роки завзятий директор оббивав пороги керівництва області й міста з проханням виділити клаптик землі під будівництво центру в максимальній доступності для всіх жителів району. Нове приміщення зводили «ударними» темпами, і вже за вісім місяців з початку будівництва колектив святкував входини. Районний центр зайнятості розташувався неподалік райлікарні, в мальовничому куточку Чернігова, який має зручну транспортну доступність.
З теплотою в серці Віктор Кирилович згадує минулі роки: як відбувалося становлення служби зайнятості, як всі разом натхненно працювали над новими завданнями, як товаришували з колегами. Каже, що тоді інколи хотілося, щоб у добі було не 24 години, а більше, бо не вистачало часу, але бажання працювати, наснаги та енергії ніколи не бракувало.
«За історією розвитку служби зайнятості стоїть копітка щоденна праця її працівників. Жодні новації не будуть ефективними без натхненної, самовідданої праці людей, - каже Віктор Шевченко. - Ми завжди були одна команда. А інакше й не можна!»
Не знаючи спокою й відпочинку Віктор Шевченко все життя вдало поєднував «два в одному»: роботу й активну громадську діяльність. А починав він слюсарем монтажної бригади. У 23 роки вже очолив колгосп в Андріївці Чернігівського району. Жителі цього села й сьогодні з вдячністю згадують ініціативного та неординарного керівника. Оскільки саме за часів його господарювання село було газифіковано, зведено 46 будинків на новій вулиці, збудовано школу, дитячий садок з басейном, котельню. Потім була партійна робота, - аж до призначення директором центру зайнятості. Але навіть після цього Віктор Шевченко не полишив громадську діяльність. Свідченням довіри і підтримки з боку жителів району є обрання його депутатом Чернігівської райради аж сім скликань поспіль, а це майже 30 років. Професіоналізм, інтуїція, організаторські та лідерські якості, особисті зв’язки завжди допомагали Віктору Кириловичу безпомилково діяти і знаходити оптимальні варіанти виходу зі скрутних ситуацій як на роботі, так і в депутатській діяльності.
Має він багато відзнак за добру працю. Серед них - грамоти Державного центру зайнятості, Чернігівської районної та обласної державних адміністрацій, подяки від обласного центру зайнятості та Міністерства праці. Та найбільшим своїм досягненням Віктор Кирилович все ж таки вважає родину. Пишається своїми доньками Оксаною та Юлією й онучками Софією та Діаною, радіє їхнім успіхам. І це в його житті наразі головне.