О сьомій ранку 24 лютого 2022 року до чернігівської кав’ярні Steam біля Валу зайшов чоловік і попросив американо. Гостей того ранку зустрічати не збиралися: у місті гули перші сирени, а власник Володимир Чуєнко відкрив заклад, тільки щоби забрати виручку, планшет та цінні речі. Але дізнавшись, що гість з наплічником прямує до військкомату, все ж пригостив його кавою.
За тиждень разом з дружиною Оксаною та друзями вони молотимуть кілограми збадьорюючих зернят та роздаватимуть їх і готові напої на блокпостах, у лікарнях, волонтерських центрах. А після звільнення Чернігівщини два тижні готуватимуть американо містянам безкоштовно. Згодом Володимир піде служити і паралельно напише грант за державною програмою єРобота. І так за рік Steam з однієї кавової точки розростеться до мережі з чотирьох закладів у різних районах міста. Як це вдалося, подружжя Чуєнків розповіли газеті «7 днів».
Про це повідомляє 0462.ua.
Першу кав’ярню відкрили в карантин
Новенька кав’ярня на проспекті Миру належить Оксані Чуєнко. Її вона з чоловіком відкрила в червні 2023-го. Поки це єдиний заклад у мережі Steam, де каву можна брати не тільки з собою, але й пити за столиками. На стінах висить багато частин механізмів, протигаз, металева фігура голови оленя зі справжніми рогами, на стелажі – рама з мотоцикла, лампа з турбіни двигуна, старі фотоапарати. Багато цих речей принесли постійні клієнти, а частину Чуєнки шукали на металобазах. Усі ці елементи інтер'єру нагадують стиль стімпанк (паропанк), який до вподоби і Оксані, і Володимиру.
До війни подружжя Чуєнків у житті та бізнесі багато чого робили разом: створювали стиль та атмосферу закладу, самотужки долали ремонт, подорожували. Це їхнє «разом» почалося у 2018-му. Оксана тоді працювала баристкою в одній із кав’ярень у центрі міста. Володимир із друзями-байкерами приїздив до неї за кавою у перервах між відрядженнями Європою. Хлопець кілька років возив до Португалії пасажирів мікроавтобусом. А навесні 2020-го втілив свою давню мрію: відкрив заклад «кава з собою».
«Я давно хотів свою кав’ярню. Періодично переглядав оголошення про оренду нерухомості у Чернігові. Нічого цікавого на очі не потрапляло. А того дня відкриваю сайт і бачу, що здають приміщення навпроти Валу. Зранку поїхав подивитися, мені сподобалося. Так ми й вирішили стартувати», – пригадує Володимир.
На відкриття першої кав’ярні витратили близько 8 тис. доларів власних заощаджень. Першу кавомашину взяли в оренду. «Гралися» з налаштуваннями, поки не отримали еспресо потрібної насиченості та смаку. Чуєнки досі з посмішкою згадують, що витратили на це кілограм зерен. А потім, коли вже все було готово до відкриття, почався карантин.
«Я багато років мріяв про кав’ярню. І треба ж було відкритися на початку карантину… Було незрозуміло, як працювати, заробляти в цих умовах. Ми вклали всі свої заощадження. Я був і власником, і баритою одночасно. Оксана ще якийсь час паралельно працювала в іншому закладі, а у вихідні приходила в Steam. Спочатку нас підтримували друзі-байкери: заїжджали «зарядитися». Потім почали заходити власники собак, які щоранку вигулювали їх на Валу. А згодом пішли й інші клієнти. Ми починали з продажу шести склянок кави. Зараз на цій точці влітку продаємо в 10-15 разів більше», – говорить Володимир Чуєнко.
Збадьорювали «поранене» місто кавою
У перший ранок війни Володимир поїхав у кав’ярню на Валу, аби забрати гроші та деяку техніку. Гули сирени, скрізь уже формувалися затори, черги, насувався прообраз апокаліпсису. Коли Чуєнко збирав речі, на порозі з’явився чоловік з наплічником і попросив американо.
«Я спершу йому відмовив, сказав, що не працюємо. Потім ми розговорилися. Він поділився, що йде у військкомат. І я подумав, що не маю права не пригостити його», – розказує Володимир.
Як жити у нових умовах ніхто не знав. Але Чуєнки точно розуміли, що сидіти вдома для них не варіант. Почали списуватися з друзями, колегами. Один із товаришів-підприємців, який уже виїхав з міста, запропонував забрати запаси кави у зернах, що були в його будинку. Після цього подружжя разом із друзями щодня почало їздити до своєї кав’ярні, молоти зерна та роздавати їх та готові напої на блокпостах, у лікарнях, волонтерських центрах.
«Якось ми дізналися, що на площі час від часу працює Ощадбанк (офіс знаходиться в тому ж будинку, що й перший Steam Чуєнків. – Авт.). Узяли бутель води і поїхали в кав’ярню. Вова увімкнув кавомашину, а вона працює! Виявилося, тут періодично давали електроенергію. Ми сіли, випили по чашці кави. Потім зайшов військовий, зробили і йому. А далі вирішили зварити ще і розвести на блокпости. Військові жартували, що будуть патронами розраховуватися, бо ми грошей не брали», – пригадує Оксана часи бойових дій у місті.
Після звільнення Чернігівщини Steam першим відкрив свої двері для людей, що залишилися у місті. Два тижні тут не було цін. Хтось залишав дві гривні, хтось п’ять, хтось п'ятдесят, хтось пригощався безоплатно. Робили тільки американо з молоком та без. Капучіно та лате не готували, бо молока було мало, а придбати в місті можна було тільки протерміноване. Згодом його почали замовляти у друзів, які їхали до Києва. І так потихеньку відновили бізнес.
За рік війни відкрили три кав’ярні і дали роботу шістьом людям
До кінця літа 2022 року в родині Чуєнків сталося чимало змін. Володимир пішов служити до війська, а Оксана взяла на себе контроль та управління бізнесом.
Якось попити кави зайшла постійна клієнтка Людмила. Розговорилися про справи. Виявилося, Людмила працює в Агенції регіонального розвитку, яка організовує для бізнесу всіляке навчання та популяризує його. Жінка розповіла про державну програму підтримки підприємців єРобота. В її межах за програмою «Власна справа» від Центру зайнятості можна отримати грант на створення та розширення бізнесу. Володимир та Оксана почали вивчати це питання.
Першим документи подав Володимир. Він служив і паралельно писав бізнес-план відкриття нової кав’ярні. Наприкінці 2022-го його проєкт схвалили і він отримав 250 тис. грн. Згодом схожу ідею запропонувала і Оксана. Її теж погодили.
«Насправді, це було нескладно. Ми ж відкривали вже такі кафе, тому знайшли приміщення, написали бізнес-план, пройшли всі стадії відбору. Нам дали по 250 тисяч гривень на розширення мережі Steam з умовою, що ми маємо взяти по двоє людей на роботу. Звісно, цих грошей на відкриття не вистачало, тому ми вклали власні заощадження. Усі ремонти знову робили самі: так зекономили ресурси, але витратили більше часу. До того ж, я не завжди був на місці, тому багато чого довелося робити Оксані», – пояснює Володимир.
У червні 2023-го мережа Steam налічувала три точки продажу кави, одна з яких працює, як повноцінне кафе. Наприкінці того ж року власним коштом відкрили четвертий заклад.
Наразі Володимир мріє про власне обжарювання зерен кави – так можна буде контролювати її смак, насиченість, відтінки. Але через службу не має вдосталь часу, щоби цим займатися. Тож поки чоловік вивчає літературу, технології, ціни. Це досить вартісна справа. Обладнання для обжарювання одного кілограма кави коштує понад 50 тис. доларів.
«Я думаю і про продаж франшизи. Хочу, щоби нашу каву продавали в усіх районах міста. Мрію про закінчення війни, аби нарешті мати змогу займатися усім цим», – говорить Володимир.
А поки що Оксана тримає бізнес на собі, коли чоловік на службі. А у періоди натхнення вигадує нові фірмові напої.
«Я постійно моніторю спеціалізовані форуми баристів. Шукаю цікаві рецепти, а потім вдосконалюю їх під наші смаки. Наприклад, у нас є горіхова кава з арахісовою пастою, яку ми виготовляємо самостійно. Є багато варіацій рафів, навіть раф-тірамісу. Володя та колеги – перші поціновувачі і критики цих нових смаків», – натхненно ділиться Оксана.