На власному досвіді в цьому переконалися жительки Сосниці Ірина Косяненко та Оксана Ковтун. Працевлаштуватися після заробітків на улюблену попередню роботу їм допомогла служба зайнятості.
Жінки багато років працювали швачками в ПрАТ «Еліта» - підприємстві, що має великий досвід роботи в галузі легкої промисловості. Його було створено на базі швейно-галантерейної фабрики, яка з 1970 року спеціалізувалася на пошитті жіночої білизни.
Вперше Оксана Остапець звернулася до служби зайнятості в 2005 році. Робота оббивальника меблів мало влаштовувала молоду жінку, хотілося щось змінити, знайти те, що буде більш до душі. Запропонували їй тоді кілька вільних робочих місць, зупинилася на посаді листоноші.
Кажуть, є люди, які народжуються, аби бути лідерами. Доля наділяє їх багатьма чеснотами – розумом, мудрістю, вмінням «бачити на крок уперед», розбиратися в людях, повести за собою колектив, заслужити повагу та визнання. Саме таке враження складається про Лідію Василівну Падалку, яка майже 23 роки працює у обласній службі зайнятості, 15 з яких – у кріслі директора Чернігівського обласного центру зайнятості. За 30-літню історію діяльності установи – це друга жінка у керма.
Людина, яка намагається долати труднощі, не зневірюється, прагне позитивних змін і наполегливо йде до мети, врешті-решт отримує бажаний результат. Прикладом цього є історія Андрія Полянського з Мени, який, незважаючи на інвалідність та брак робочих місць у невеличкому містечку, таки знайшов роботу. Щоправда, за сприяння служби зайнятості.
Якщо хтось ще думає, що безробіття в нашій країні з’явилося з переходом до ринкової економіки, то він глибоко помиляється. З достовірних джерел відомо, що боротьба з безробіттям велася задовго до цього.
Безробітних підтримували матеріально, для них організовували громадські роботи, фінансували створення трудових колективів та підприємств, утримували гуртожитки, притулки, будинки підлітків, «огнища» для дітей безробітних, їдальні, перенавчали новим професіям та проводили виховну роботу.
Умілі руки менської майстрині Олени Толстої можуть перетворити будь-який будинок на затишну оселю, прикрасити свято та надихнути на творчість. Переглянути колекцію її робіт і щось придбати, обговорити нюанси замовлення можна в студії декору «Свято Бум», власницею якої є колишня безробітна, а нині приватна підприємниця.
Нинішній 2020 рік для державної служби зайнятості – ювілейний. 21 грудня виповнюється 30 років від дня її створення. Сьогодні – це сучасна сервісна установа, яка демонструє нові можливості для клієнтів та є ефективним посередником між роботодавцями та шукачами роботи.
Майже 25 років Чернігівський районний центр зайнятості був для нього незмінною другою домівкою, а він – його директором. Наразі Віктор Шевченко на пенсії. Пішов зі служби зайнятості п’ять років тому, але й до цього часу його, енергійного, вольового, авторитетного, пам’ятають колеги.
Найцікавіше вивчати історію не наборами дат визначальних подій, а емоціями тих, при кому така історія створювалась. Підхоплюючи хвилю публікацій до 30-річчя створення державної служби зайнятості, ми також хочемо поділитись розповіддю про становлення служби зайнятості очима нашої колеги.
У грудні державній службі зайнятості виповнюється 30 років. Проте, відлік історії боротьби з безробіттям починається набагато раніше.
Виявляється, громадські роботи були дієвою формою підтримки безробітних ще майже сто років тому. Про них звітували у чернігівській газеті «Знамя» за 24 червня 1924 року:
